Касетні боєприпаси — це вид зброї, який при застосуванні розкидає на значній площі численні менші вибухові елементи, відомі як суббоєприпаси. Така конструкція забезпечує ураження ширшої території порівняно з моноблочними боєприпасами, однак саме ця особливість створює тривалу загрозу для цивільного населення навіть після завершення активних бойових дій.
Нерозірвані суббоєприпаси залишаються небезпечними протягом років і десятиліть, перетворюючись на джерело випадкових вибухів у полях, дворах і на дорогах. Міжнародна спільнота відреагувала на ці ризики ухваленням Конвенції про касетні боєприпаси 2008 року, яка забороняє їх використання, виробництво, накопичення та передачу для держав-учасниць.
Станом на середину 2026 року Конвенцію ратифікували 112 держав, ще 12 підписали, однак низка великих військових держав залишається поза її межами. У той самий час у триваючих конфліктах, зокрема в Україні, фіксується застосування таких боєприпасів, що призводить до нових жертв і ускладнює процеси відновлення.
Історичний контекст розвитку та застосування
Перші зразки касетних боєприпасів з’явилися під час Другої світової війни. Згодом їх застосування розширилося в інших конфліктах другої половини XX століття. У ході війни у В’єтнамі та суміжних операцій на території Лаосу та Камбоджі американські сили скинули мільйони суббоєприпасів. Частина з них не спрацювала, і проблема забруднення територій зберігається до сьогодні — через понад п’ятдесят років після закінчення бойових дій.
У 1991 році під час операції в Перській затоці коаліційні сили застосували десятки тисяч касетних авіабомб, що містять мільйони суббоєприпасів. Подібні випадки фіксувалися й у пізніших конфліктах, зокрема в Лівані 2006 року та в Сирії. Кожен такий епізод демонстрував характерну рису: короткостроковий військовий ефект поєднувався з довгостроковими гуманітарними та соціально-економічними витратами.
У контексті російсько-української війни з 2022 року задокументовано застосування касетних боєприпасів російськими силами на території України, а також використання українськими силами боєприпасів, отриманих від союзників. Звіти моніторингових організацій відзначають, що Україна протягом кількох років поспіль фіксує найбільшу кількість цивільних жертв від таких боєприпасів у світі. Ці дані підкреслюють актуальність проблеми навіть у XXI столітті.
Чому суббоєприпаси створюють тривалу загрозу
Основна гуманітарна проблема полягає не лише в площинному характері ураження, а й у тому, що певна частка суббоєприпасів не детонує одразу. Відсоток відмов залежить від моделі, умов експлуатації, рельєфу місцевості та погодних факторів. У різних конфліктах він коливався від кількох відсотків до значно вищих показників.
Нерозірвані елементи залишаються чутливими до зовнішнього впливу — кроку людини, проїзду техніки, дотику дитини. Вони здатні зберігати боєздатність десятиліттями. У Лаосі досі триває очищення територій від залишків суббоєприпасів часів війни у В’єтнамі, і випадки підривів цивільних, зокрема дітей, продовжують реєструватися. Аналогічна динаміка спостерігається в інших регіонах, де колись застосовувалася така зброя.
Ця особливість робить касетні боєприпаси особливо проблемними в населених пунктах і на сільськогосподарських землях. Після активної фази конфлікту вони ускладнюють повернення людей до нормального життя, ведення господарства та реконструкцію інфраструктури.
Конвенція про касетні боєприпаси: зобов’язання та реалії виконання
Конвенція, ухвалена 2008 року в Дубліні та відкрита для підписання в Осло, набула чинності 2010 року. Вона забороняє державам-учасницям застосовувати, виробляти, накопичувати та передавати касетні боєприпаси. Договір також передбачає зобов’язання щодо знищення наявних запасів, очищення забруднених територій, надання допомоги жертвам, проведення просвітницької роботи про ризики та забезпечення прозорості через регулярні звіти.
Станом на 2026 рік усі 41 держава-учасниця, яка мала зобов’язання зі знищення запасів, виконала їх. Загалом було знищено значну кількість боєприпасів та суббоєприпасів. Очищення територій триває в низці країн, де залишилися наслідки минулих конфліктів. Третя оглядова конференція Конвенції, яка відбувається 2026 року під головуванням Лаосу, дає можливість оцінити прогрес та визначити пріоритети на наступні роки.
Попри досягнення, універсалізація залишається неповною. Декілька держав з потужними арміями не приєдналися до договору. У 2025 році Литва стала першою державою, яка вийшла з Конвенції з гуманітарного роззброєння, посилаючись на безпекові загрози. Цей прецедент викликав обговорення щодо стійкості норм у умовах регіональної напруги.
Документовані наслідки в Україні та інших регіонах
Згідно з даними моніторингових звітів, з початку повномасштабного вторгнення в Україні зафіксовано понад 1200 підтверджених випадків загибелі та поранення цивільних від касетних боєприпасів. Реальна цифра, ймовірно, вища через складнощі зі збором даних у зонах бойових дій. Діти становлять значну частку серед постраждалих — у деяких періодах до 42 відсотків.
Випадки підривів відбуваються як безпосередньо під час обстрілів, так і через місяці після них, коли люди повертаються до покинутих осель або виходять на поля. Суббоєприпаси, що не вибухнули, часто мають невеликі розміри та привабливу для дітей форму, що підвищує ризик. Гуманітарні організації та державні служби фіксують такі інциденти в різних регіонах України.
Подібні наслідки спостерігалися й раніше. У Лівані після 2006 року мільйони суббоєприпасів забруднили територію, спричинивши загибель та поранення сотень цивільних, переважно дітей. У Сирії та М’янмарі також реєструвалися випадки застосування. Кожен такий епізод показує, що короткостроковий військовий результат супроводжується тривалими витратами для суспільства.
Поширені хибні уявлення про касетні боєприпаси
Деякі уявлення про цю зброю не відповідають задокументованим фактам.
По-перше, поширена думка, що сучасні моделі завжди оснащені надійними механізмами самоліквідації. Насправді не всі типи мають такі механізми, а навіть за їх наявності спрацювання не гарантоване — особливо в умовах тривалого зберігання, несприятливої погоди чи пошкодження при падінні.
По-друге, іноді вважають, що касетні боєприпаси є точною зброєю. Насправді це засіб площинного ураження, призначений для впливу на великі зони. Така характеристика підвищує ймовірність ураження цивільних об’єктів у населених районах.
По-третє, трапляється твердження, що заборона суттєво послаблює обороноздатність держави. Держави-учасниці Конвенції розвивають альтернативні засоби ураження, зокрема високоточні боєприпаси, і вважають, що довгострокові гуманітарні та економічні витрати від касетних боєприпасів перевищують короткострокові переваги.
По-четверте, іноді недооцінюють масштаб проблеми нерозірваних елементів. Навіть низький відсоток відмов на великій кількості суббоєприпасів призводить до значної кількості небезпечних предметів на місцевості.
Очищення територій та допомога жертвам
Процес очищення забруднених територій вимагає значних ресурсів, часу та спеціалізованої техніки. В Україні забруднення має змішаний характер — касетні суббоєприпаси поєднуються з іншими видами вибухонебезпечних предметів. Це ускладнює пріоритезацію робіт та збільшує тривалість процесу.
Міжнародні та національні оператори застосовують важку техніку, безпілотні літальні апарати для сканування поверхні та інші сучасні методи. Протягом 2024–2025 років спостерігалося зростання обсягів обстеження та очищення завдяки розширенню потужностей. Водночас повне звільнення територій від загрози вимагатиме років, а в окремих районах — десятиліть.
Допомога жертвам включає медичну реабілітацію, психосоціальну підтримку та програми соціально-економічної реінтеграції. Конвенція покладає на держави-учасниці конкретні зобов’язання в цій сфері. У країнах, що не є учасницями, така допомога часто залежить від міжнародних організацій та донорів. Просвітницька робота з населенням, особливо з дітьми, залишається критично важливою для зниження ризиків.
Геополітичні реалії та перспективи на 2026–2030 роки
Позиції держав щодо касетних боєприпасів різняться. Держави-учасниці Конвенції наголошують на принципах міжнародного гуманітарного права — розрізненні військових і цивільних цілей, пропорційності та запобіганні надмірних страждань. Неучасниці часто посилаються на військову необхідність у певних сценаріях, де потрібне швидке ураження площинних цілей за відсутності достатньої кількості високоточних засобів.
У 2026 році Третя оглядова конференція Конвенції в Лаосі стане майданчиком для обговорення прогресу, викликів та шляхів подальшої універсалізації. Питання транскордонного впливу забруднення, фінансування розмінування та підтримки жертв залишатимуться актуальними.
Досвід показує, що навіть за відсутності повної універсалізації норма проти застосування касетних боєприпасів впливає на поведінку держав. Водночас триваюче використання в окремих конфліктах нагадує про необхідність постійної роботи над зміцненням міжнародних стандартів та практичної допомоги постраждалим громадам.
Найпоширеніші питання
Чи є касетні боєприпаси повністю заборонені у світі?
Ні. Заборона діє лише для держав-учасниць Конвенції. Інші держави можуть зберігати та застосовувати їх відповідно до власного законодавства та міжнародних зобов’язань, які вони визнали.
Яка відповідальність настає за застосування проти цивільних?
Умисне або безрозсудне застосування зброї, що не розрізняє військові та цивільні цілі, може кваліфікуватися як порушення міжнародного гуманітарного права. Конкретні випадки розглядаються в національних судах або міжнародних механізмах залежно від обставин.
Скільки часу потрібно на повне очищення території?
Тривалість залежить від масштабу забруднення, рельєфу, наявності ресурсів та пріоритетів. У Лаосі роботи тривають десятиліттями. В Україні, за оцінками фахівців, повне обстеження та очищення доступних територій може зайняти роки навіть за інтенсивного фінансування та технологічної підтримки.
Чи існують ефективні альтернативи?
Держави розвивають високоточні системи ураження, покращені розвідувальні можливості та інші засоби, що дозволяють досягати військових цілей з меншим ризиком для цивільних. Ефективність альтернатив залежить від конкретного сценарію та наявних ресурсів.
Як касетні боєприпаси впливають на довкілля та економіку?
Нерозірвані елементи роблять непридатними для використання сільськогосподарські землі, перешкоджають відновленню інфраструктури та створюють витрати на довгострокове розмінування. У постраждалих регіонах це призводить до втрати доходів, міграції та уповільнення економічного відновлення.
Звітні дані від організацій, що займаються гуманітарним розмінуванням, показують, що системна робота з просвітництва населення та прискорення очищення територій дозволяє поступово знижувати кількість інцидентів навіть у складних умовах. Питання регулювання касетних боєприпасів залишається відкритим для подальшого обговорення на міжнародному рівні.
