Максим Коцюба — засновник студії KOTSIUBA Landscape Architecture, яка з 2009 року перетворила понад дев’яносто просторів у шести країнах. Його проєкти повертають містам людський масштаб: від відновленої Старокиївської гори до інноваційного парку UNIT.City, що отримав найвищу світову відзнаку ASLA Honor Award 2025. Ця історія — про те, як хлопець із рівненського містечка Млинів зробив ландшафтну архітектуру інструментом зцілення пострадянських територій і створення відчуття приналежності.
Він доводить, що якісний громадський простір впливає на поведінку людей сильніше за будь-які гасла. Студія працює з пост-індустріальними зонами, історичною спадщиною та житловими дворами, завжди ставлячи в центр не рослини, а мешканців.
За моїм досвідом спостереження за розвитком українських міст протягом останніх років саме такі підходи — з глибоким залученням громади — дають простори, які люди дійсно люблять і захищають.
Від Млинова до Києва: коріння, що живлять творчість
Млинів Рівненської області — маленьке містечко біля водосховища, де природа не декорація, а частина щоденного життя. Саме там Максим Коцюба провів дитинство, малював у художній школі та відкрив для себе біологію. У дев’ятому класі він уже чітко розумів: хоче створювати простори, де рослини й люди співіснують природно. Два роки підготовки привели його 2002-го до Києва — до щойно відкритого факультету садово-паркового будівництва та ландшафтної архітектури в Національному аграрному університеті (нині НУБіП).
Перші роки в столиці були сповнені контрастів. Гуртожиток у Голосіївському лісі, орендовані квартири з історією, робота з третього курсу в комунальному підприємстві з утримання зелених насаджень Солом’янського району. Там він єдиний ландшафтний архітектор брав участь у реконструкції парку КПІ, парку Островського та Відрадного. Пізніше — приватні садиби в «Парковому центрі». Але приватний сегмент швидко набрид: хотілося, щоб робота приносила радість тисячам людей щодня.
2009 року разом із майбутньою дружиною Максим створив студію KOTSIUBA. Спочатку були приватні замовлення, згодом — повний перехід на громадські та міські простори. Сьогодні студія має понад 91 проєкт, з яких 40 уже реалізовано, у шести країнах: Україні, Азербайджані, Вірменії, Австралії, Кіпрі та Данії.
Філософія простору: чому ландшафтна архітектура — це про людей, а не лише рослини
Ландшафтна архітектура для Максима Коцюби — не прикраса. Це інструмент стратегічного розвитку міста, який створює зв’язок між територією та її мешканцями. Пострадянські міста будували для влади й промисловості, а не для людини. Величезні площі, глухі перші поверхи, відсутність людського масштабу. Студія працює з цією спадщиною не через відмову, а через трансформацію: розкриває шари історії, зцілює стосунки громади з місцем.
Ключовий принцип — «landscape-first». Спочатку думають про людей і зелену інфраструктуру, потім про все інше. Сталість починається з комунікації. Якщо девелопер, влада й мешканці не сіли за один стіл, навіть найкращий проєкт ризикує залишитися чужим. Процес залучення може тривати рік, але саме він гарантує, що простір житиме десятиліттями.
Економічний бік також важливий. Сталий ландшафт дешевший в експлуатації вже через п’ять років: збір дощової води, стійкі рослини, мінімум газонів, які потребують постійного догляду. Соціальний ефект ще сильніший — люди починають відчувати приналежність і захищати простір як свій.
Знакові проєкти: від Старокиївської гори до UNIT.City
Один із улюблених реалізованих об’єктів — відновлення Старокиївської гори біля Національного музею історії України. 2,3 гектари перетворили на місце, куди кияни приходять просто подихати й погуляти. Зберегли історичну структуру, додали зручні доріжки й місця для відпочинку.
Сквер №3 на Контрактовій площі став першим кроком великої «Нової Контрактової». Замість МАФів висадили дерева, відновили пішохідний характер. Повна реконструкція площі площею 5 гектарів досі в розробці, але вже зараз видно, як невеликі зміни впливають на поведінку людей.
Найбільший і найвідоміший проєкт — інноваційний парк UNIT.City на місці колишнього мотоциклетного заводу. 24 гектари. Студія працює там із 2016 року. «Landscape-first» підхід створив мережу площ, вулиць і зелених просторів, яка з’єднала закриту промислову зону з містом. 2025 року проєкт отримав ASLA Honor Award in Urban Design — найпрестижнішу світову нагороду в галузі. Це перше таке визнання для українського проєкту. Журі порівнювало його з High Line у Нью-Йорку та кампусами Google.
Інші важливі роботи: внутрішні двори Rybalsky і Tetris Hall, Новопечерська школа, парк Жанни Лябурб в Одесі (перше місце всеукраїнського конкурсу), концепції центральних площ у Вінниці, Житомирі, Чернівцях. Міжнародні — технопарк на озері Беюк-Шор у Баку (140 гектарів).
| Проєкт | Місто / Країна | Площа | Статус / Відзнака |
|---|---|---|---|
| UNIT.City | Київ, Україна | 24 га | В процесі / ASLA Honor Award 2025 |
| Старокиївська гора | Київ, Україна | 2,3 га | Реалізовано |
| Парк Жанни Лябурб | Одеса, Україна | 3,47 га | 1 місце конкурсу |
| Технопарк Беюк-Шор | Баку, Азербайджан | 140 га | Концепція |
Практичні уроки для початківців і професіоналів
Початківцям Максим радить починати з малого — аналізувати власний двір чи найближчий сквер. Запитувати: чи зручно тут ходити? Чи є тінь? Чи хочеться зупинитися? Досвідченим — завжди працювати з мультидисциплінарною командою: архітекторами, дендрологами, соціологами, транспортними інженерами.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли просте залучення місцевих жителів на етапі ескізу врятувало проєкт від повного відторгнення. Люди запропонували зберегти старі дерева, які на плані виглядали «зайвими», але були частиною їхніх спогадів.
Для тих, хто тільки входить у професію: вивчайте не лише рослини, а й поведінку людей. Спостерігайте, як використовують простір у різний час доби й року. Для досвідчених — не бійтеся відмовлятися від замовлень, де немає готовності до діалогу з громадою. Якість важливіша за кількість.
Поширені міфи про ландшафтну архітектуру
- Міф: ландшафтний архітектор — це той, хто саджає квіти. Насправді це стратегічне планування територій, робота з історією, соціологією, екологією та економікою простору.
- Міф: хороший проєкт завжди виглядає дорого й ефектно. Часто найкращі рішення — прості, з місцевими рослинами й мінімальним доглядом. Вони витримують десятиліття.
- Міф: громадський простір можна спроєктувати «зверху». Без участі майбутніх користувачів простір залишається чужим і швидко деградує.
- Міф: сталі рішення завжди дорожчі. На горизонті 5–10 років вони дешевші завдяки меншим витратам на утримання.
Ці помилки дорого коштують містам. Коли їх уникають, з’являються простори на кшталт UNIT.City чи оновленої Старокиївської гори.
Сучасні тренди та виклики 2026 року
Сьогодні ландшафтна архітектура в Україні переживає важливий етап. Після років хаотичної забудови з’явився запит на якісні публічні простори. Тренди 2026: trauma-informed design (проєктування з урахуванням колективної травми), адаптація до кліматичних змін, змішане використання територій, повернення пост-індустріальних зон місту.
Виклики залишаються серйозними: брак системного містобудівного планування, обмежені бюджети громад, необхідність швидкої відбудови. Саме тому підхід студії KOTSIUBA — з акцентом на довгострокову стійкість і залучення — стає особливо цінним. Міжнародне визнання ASLA 2025 показало, що українська школа вже конкурентоспроможна на світовому рівні.
Коли варто звернутися до студії на кшталт KOTSIUBA, а коли можна впоратися самим
Самостійно можна покращити невеликий двір чи сквер: додати лавки, висадити дерева, організувати доріжки. Але коли йдеться про історичну територію, велику площу, пост-індустріальну зону чи об’єкт із великим потоком людей — потрібна професійна команда. Складні інженерні рішення, робота зі спадщиною, модерація громадських обговорень, довгострокове планування експлуатації — це вже рівень спеціалізованої студії.
Якщо проєкт впливає на життя тисяч людей і має жити десятиліттями, краще не економити на експертизі.
Питання, які найчастіше ставлять про Максима Коцюбу та його підхід
Чим студія KOTSIUBA відрізняється від інших?
Фокусом на пост-індустріальних і історичних територіях, глибоким залученням громади та принципом «landscape-first».
Чи працює студія лише з великими проєктами?
Ні. Є й невеликі житлові двори, які стають прикладом якісних змін для цілого району.
Як довго триває типовий проєкт?
Від кількох місяців для двору до кількох років для великих територій на кшталт UNIT.City.
Чи можна замовити консультацію без повного проєктування?
Так, студія проводить лекції, воркшопи та стратегічні сесії.
Який найважливіший урок Максима Коцюби для молодих архітекторів?
Спостерігати за людьми. Простір існує не для фото, а для життя.
Чек-лист: як оцінити якість громадського простору
- Чи зручно сюди дістатися пішки, на велосипеді, з дитячим візком?
- Чи є тінь улітку та захист від вітру взимку?
- Чи хочеться тут зупинитися довше ніж на п’ять хвилин?
- Чи відчувається зв’язок з історією місця?
- Чи можуть користуватися простором люди різного віку та можливостей?
- Чи виглядає територія доглянутою без постійного дорогого обслуговування?
- Чи хочеться повернутися сюди знову?
Якщо на більшість питань відповідь «так» — простір працює. Якщо ні — є над чим працювати. І саме такі питання Максим Коцюба та його команда ставлять собі на початку кожного нового завдання.
Ландшафтна архітектура в руках таких фахівців перестає бути декоративною професією. Вона стає способом повернути містам людське обличчя — повільно, уважно, з повагою до минулого й вірою в майбутнє.
