До Кабінету Міністрів надійшла петиція з пропозицією ввести чотириденний робочий тиждень. Автори посилаються на досвід країн ЄС, де, зокрема у Франції, офіційно діє 35-годинний робочий тиждень. Дискусія швидко вийшла за межі трудового законодавства і торкнулася ширшого питання — якою має бути праця людини у XXI столітті.
Від ідей Маркса до сучасності
Ця дискусія почалася ще в середині XIX століття. Карл Маркс писав, що технічний прогрес змінить природу праці. Тоді робочий день тривав 12–14 годин. Машини, на думку філософа, мали звільнити людину від виснажливої монотонної роботи, а скорочення робочого часу — відкрити епоху творчості, освіти та саморозвитку. Справжнім багатством суспільства мав стати не лише продукт, а й вільний час.
Понад півтора століття потому світ значною мірою реалізував цей прогноз. Восьмигодинний робочий день став нормою в більшості розвинених економік. Наступний крок — перехід до чотириденного тижня. Водночас XX століття створило одну з найбільших галузей економіки — індустрію розваг. Кіно, телебачення, спорт, туризм, відеоігри та соцмережі стали відповіддю на появу великого масиву вільного часу.
Середній користувач смартфона у світі — це 36-річний азійський чоловік робітничої професії, який годинами грає та скролить стрічки. Розваги часто замінили амбіції. Тому питання не лише в кількості робочих днів, а й у тому, як людина використовує час.
Продуктивність у економіці знань
XX століття вимірювало економіку тоннами сталі, чавуну та зерна, кількістю автомобілів і кіловат-годинами. Сьогодні дедалі більша частина доданої вартості народжується у сфері послуг, креативній економіці та економіці вражень. Виникає нова проблема: як виміряти продуктивність програміста, який кількома рядками коду заощадив мільйони доларів, або ефективність архітектора, журналіста чи науковця, чий головний продукт — ідеї?
Індустріальна економіка навчилася оцінювати продуктивність м’язів. Економіка знань ставить складніше завдання — навчитися вимірювати продуктивність мислення. У законопроєктах дедалі частіше з’являються поняття «вигорання», «когнітивне перевантаження» та «ментальна втома».
Український ринок праці стикається з гострим дефіцитом кадрів. За даними Державної служби зайнятості, у низці секторів кількість вакансій уже перевищує кількість зареєстрованих безробітних — у середньому дві вакансії на одного безробітного. Причини — війна, мобілізація, демографічні втрати та міграція.
У таких умовах ключовим стає не скорочення робочого часу, а зростання продуктивності кожної відпрацьованої години. Чотириденний тиждень варто розглядати не як старт економічного розвитку, а як його можливий результат. Спочатку країна має навчитися створювати більше доданої вартості за кожну годину праці. Коли Україна досягне рівня найпродуктивніших економік світу, чотириденний робочий тиждень зможе стати природним етапом.
