Оксен Лісовий народився 21 липня 1972 року на Київщині в родині, яку радянська влада намагалася зламати. Батько — філософ і правозахисник Василь Лісовий — сидів у таборах і на засланні, коли син тільки з’являвся на світ. Сьогодні ім’я Оксена Васильовича асоціюється з Малою академією наук, фронтом 95-ї бригади і трирічною роботою міністром освіти і науки України в найважчі роки повномасштабної війни.
За час керівництва міністерством бюджет освіти зріс майже на 80 відсотків, з’явилися нові підходи до профільної старшої школи, а сам Лісовий став символом того, як людина з дисидентським корінням може поєднувати педагогіку, військову службу і державне управління. Його історія — це не лише біографія чиновника, а дзеркало змін, які пережила українська освіта з 2022 по 2026 рік.
Дитинство в тіні заслання і повернення до Києва
Коли Оксенові було кілька місяців, батька вже заарештували. Василь Лісовий організовував самвидав і відкрито підтримував шістдесятників, тому сім’я опинилася під пильним наглядом КДБ. Мати, Віра Лісова, мовознавиця і правозахисниця, захищала чоловіка на суді в Бурятії. Хлопчик провів перші роки життя в сибірському селі Ілька, де батько працював тренером у спортзалі після таборів.
У червні 1983 року родина нарешті повернулася до Києва. Оксен закінчував початкові класи вже в українській столиці, але досвід заслання лишив глибокий слід. За моїм досвідом спілкування з людьми подібної долі, такі діти рано навчаються відповідальності й умінню тримати удар. Саме ці якості пізніше проявилися і на фронті, і в міністерському кріслі.
Після школи Оксен пішов у Решетилівське художнє училище народних промислів на Полтавщині. Спеціальність — художник-кераміст, третій розряд гончара. Руки, які вміють працювати з глиною, потім тримали і шпагу, і зброю.
Від фехтування та «Січі» до Малої академії наук
У 1990-х Лісовий закінчив Київський державний інститут культури за спеціальністю «бібліотечно-інформаційні системи». Працював учителем у Києво-Могилянському колегіумі, тренував дітей з фехтування, підтримував молодіжну організацію «Січ». Потім був короткий період у генеральній дирекції «Укртелекому».
У 2010 році він став директором Національного центру «Мала академія наук України». Команда з семи людей за роки його керівництва виросла до трьохсот. Щороку в проєктах МАН брали участь понад чверть мільйона дітей. З’явилися інтерактивні лабораторії, бізнес-інкубатор «Українське майбутнє», видавництво науково-популярної літератури і перший в Україні Музей науки на території ВДНГ, який відкрили у вересні 2020 року.
Саме в МАН Лісовий сформував своє розуміння освіти як простору для дослідницької свободи, а не зубріння. Цей підхід пізніше став основою багатьох рішень міністерства.
Доброволець 95-ї бригади: рік на передовій
24 лютого 2022 року Оксен Лісовий уже мав військову підготовку, яку почав проходити після 2014-го. Він пішов добровольцем у 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду. Брав участь у боях під Слов’янськом, Краматорськом і Кремінною. За свідченнями побратимів і його власними спогадами, працював снайпером.
Паралельно він дистанційно продовжував керувати Малою академією наук. У серпні 2022-го в одному з розбитих сіл Донеччини він знайшов у зруйнованій бібліотеці «Кобзаря» і перечитував Шевченка під обстрілами. Цей епізод став символом того, як освіта і війна переплелися в його житті.
У березні 2023-го президент запропонував йому посаду міністра. Лісовий погодився, бо вважав, що може принести більше користі в тилу, ніж на позиціях.
Три роки на посаді міністра: реформи під обстрілами
21 березня 2023 року Верховна Рада 313 голосами призначила Оксена Лісового міністром освіти і науки. Він змінив Сергія Шкарлета. У липні 2025-го зберіг посаду в уряді Юлії Свириденко, а 16 липня 2026-го залишив міністерство разом із відставкою уряду.
За цей час бюджет освіти зріс зі 156 млрд грн у 2023-му до 278,7 млрд грн у 2026-му. Держава вперше виділила окрему субвенцію на укриття — майже 20 млрд грн. Закупили дві тисячі шкільних автобусів, інвестували 38 млрд грн у шкільну інфраструктуру.
Ключові зміни:
- продовження Нової української школи з акцентом на профільну старшу школу (пілот у 30 ліцеях з 2025-го, розширення до 150 у 2026-му);
- підвищення зарплат педагогам (доплати 1000–4000 грн, потім +30 % і +20 %);
- закон про академічну доброчесність;
- нові правила фінансування університетів з урахуванням наукових результатів і працевлаштування випускників;
- залучення понад 1,5 млрд доларів міжнародної допомоги.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли директор школи з прифронтової громади казав: «Ми вперше за багато років відчули, що держава реально бачить наші потреби в укриттях і обладнанні». Саме такі відгуки стали головним виміром роботи міністерства під час війни.
Скандал із плагіатом і добровільна відмова від ступеня
Ще до призначення в мережі з’явилися матеріали про збіги в кандидатській дисертації Лісового 2012 року на тему «Соціокультурна самоідентифікація особистості». Антиплагіатні активісти вказували на запозичення без посилань.
30 травня 2023 року Оксен Лісовий добровільно відмовився від наукового ступеня кандидата філософських наук. Він пояснив це принциповою позицією: «Лише науковці мають мати наукові ступені». Пізніше він отримав антипремію «Академічна негідність» у номінації «Плагіатор 2023».
Цей епізод став важливим сигналом для всієї системи. Замість замовчування міністр вибрав публічну відмову, що дозволило розпочати системну роботу над законом про академічну доброчесність, ухваленим пізніше.
Що залишилося після відставки 2026 року
Після 16 липня 2026 року міністерство очолив Андрій Бутенко. Лісовий у прощальному дописі підкреслив: «Міністри змінюються, але освіта — справа довгої дистанції». Він висловив надію, що започатковані зміни не зупиняться.
Серед незавершених, але запущених процесів — повний перехід на профільну старшу школу з 2027 року, подальша монетизація державної підтримки студентів і розвиток мережі Музеїв науки в регіонах.
Особисте життя Оксена Лісового залишається приватним. Він одружений, має двох синів, захоплюється фехтуванням і стрільбою з лука. Сестра Мирослава — старша на шість років.
Поширені запитання про Оксена Лісового
Чи справді Лісовий був снайпером?
Так. За його власними словами і свідченнями побратимів, у складі 95-ї бригади він виконував завдання снайпера на сході України у 2022–2023 роках.
Чому він відмовився від кандидатського ступеня?
Після публікацій про плагіат Лісовий добровільно написав заяву про відмову, заявивши, що наукові ступені мають належати лише тим, хто займається наукою професійно.
Які найважливіші зміни в школах відбулися за його каденції?
Зняття обмежень на кількість учнів у дистанційних класах, збільшення фінансування укриттів, пілот профільної старшої школи і суттєве підвищення зарплат учителів.
Чи планує Лісовий повертатися в політику чи на фронт?
У червні 2026 року він публічно говорив, що одним зі сценаріїв після можливої відставки розглядає повернення до Збройних сил.
Чек-лист для батьків: що змінилось в освіті у 2023–2026 роках
- Перевірте, чи є у школі вашої дитини сучасне укриття — держава вперше виділила на це окремі мільярди.
- Дізнайтеся про можливості профільного навчання в старшій школі — пілотні ліцеї вже працюють.
- Слідкуйте за доплатами вчителям — це впливає на якість викладання.
- Використовуйте ресурси Малої академії наук і Музею науки — вони залишаються безкоштовними для дітей.
- Звертайте увагу на академічну доброчесність — нові правила стосуються і шкільних олімпіад, і наукових робіт учнів.
Оксен Лісовий пройшов шлях від хлопчика на сибірському засланні до людини, яка три роки тримала освітню систему країни в умовах повномасштабної війни. Його історія показує, що освіта може бути не лише галуззю, а формою служіння. І що навіть у найтемніші часи можна будувати школи, лабораторії і майбутнє.
