Кабінет міністрів запровадив спеціальний порядок експорту товарів військового призначення та подвійного використання на час воєнного стану. Це крок від фактично закритого експорту оборонної продукції до контрольованого дозволу.
Йдеться не про вільний експорт, а про спеціальний режим. Загальні правила експортного контролю за постановами №1807 і №86 діють лише в частині, що не суперечить новому Порядку. Нова система доповнює чинний державний експортний контроль.
Хто зможе експортувати та як це працює
Зміни до постанови №838 дозволяють експортувати виробникам відповідних товарів або власникам технологій, які виконують державні контракти в обороні чи внесені до профільного реєстру. Суб’єкт подає заяву до Держекспортконтролю в електронній формі з пакетом документів про підстави експорту, іноземного контрагента, вартість товару та сплату за дозвіл.
Два ключові переліки обмежують процес: критичних товарів і технологій, експорт яких загрожує обороноздатності, та держав, до яких дозволені передачі. Обидва оновлюватимуть щокварталу. Експорт не універсальний — діє принцип керованого відбору.
Держекспортконтроль розглядає заяву за 30 календарних днів. Якщо державний замовник не відповідає щодо відмови протягом 15 днів, передача вважається погодженою мовчазно. Після видачі дозволу контроль триває: реєстрація суб’єктів, перевірка кінцевого використання, можливість зупинки чи скасування дозволів.
Для іноземного контрагента потрібні документи про відповідність вимогам та державні гарантії держави-імпортера. Пріоритет залишається за внутрішніми оборонними потребами. Якщо Міноборони планує закупівлю, це підстава для відмови, але письмові гарантії постачальника щодо забезпечення потреб оборони знімають цю перешкоду. Якщо контракт не укладено за 30 днів, заявник може звернутися повторно.
Плата за дозвіл становить 20% вартості для самостійних виробів, 30% — для складових, 20% — для технологій та реекспорту. Вартість розраховують за цінами оборонних закупівель або експертною оцінкою. Це створює суттєвий фінансовий бар’єр.
Новий режим відкриває канал для українських виробників, але успіх залежить від електронної системи, прозорих переліків, адаптованих гарантій та спрощених процедур для ремонту чи демонстраційних зразків. Без цього експорт ризикує залишитися формальним дозволом на папері, а не реальним ринком.
