Україна за три роки стала однією з небагатьох країн, де приватний оборонний бізнес визначає спроможність армії на полі бою. На передовій — дрони, системи РЕБ, ШІ-платформи та наземні роботи. За кожною успішною розробкою стоїть бізнес, який часто веде ще одну війну — з тиском правоохоронних органів.
Нові гравці, старі правила
До великої війни оборонну промисловість України асоціювали з державними концернами та величезними заводами. Такі структури мали усталені юридичні департаменти та відпрацьовані процедури. Сучасна війна вимагає іншої швидкості. Традиційні гіганти виявилися надто неповороткими. На зміну прийшла нова генерація компаній, здатна пройти шлях від ідеї до серійного виробництва за лічені місяці. Проте експертиза в коді не замінює розуміння державного ціноутворення, експортного контролю та вимог законодавства про державну таємницю.
На початку великої війни перед новоствореними мілтех-компаніями стояло єдине завдання: вижити і допомогти вистояти країні. Держава потребувала технологічних рішень «на вчора». Дрони, тепловізори, рації та засоби РЕБ постачалися «з коліс» за спрощеними процедурами. Усі ресурси йшли на розробку та логістику. Правова безпека сприймалася як другорядна. Зараз цей «правовий нігілізм заради порятунку» повертається бумерангом.
Підприємства ОПК — це передусім звичайні господарські суб’єкти. Специфіка галузі накладає окремий шар ризиків: режимні вимоги, робота з інформацією обмеженого доступу, жорсткі правила держзакупівель, законодавчі обмеження маржинальності та експортний контроль. За останні роки мілтех-стартапи стали потужними підприємствами з мільйонними контрактами та штатом у сотні або тисячі фахівців. Саме тепер фокус правоохоронних органів помітно змістився на цей сектор. СБУ, БЕБ, ДБР та Нацполіція дедалі частіше ініціюють розслідування щодо подій 2022–2024 років. Під прицілом — завищення цін, порушення держзакупівель, митні процедури, нецільове використання коштів та формальні невідповідності в документації.
Органи мають різну підслідність, тому один пакет подій можуть розглядати одночасно кілька відомств. Це робить ризик багатовекторним. Правоохоронці застосовують «карусель» — послідовну перевірку фактів різними органами, справи-«каністри» для тиску та психологічний вплив через процесуальні документи. Окремий ризик — кібербезпека. Витік інформації може призвести не лише до економічних збитків, а й до загрози обороноздатності держави.
Спроби самостійно залучати іноземний капітал також несуть ризики. Передача технологій без експортного контролю може кваліфікуватися за статтею 333 ККУ. Строк давності — п’ять років. Для подій 2022 року він спливає у 2027-му. У листопаді 2025 року Україна запустила механізм контрольованого експорту озброєнь, що посилює вимоги.
Кримінальне провадження для технологічної компанії — загроза виживанню. Вилучення серверів та арешт коштів зупиняють роботу. Обшуки деморалізують команду. Інвестори та банки уникають проєктів з такими ризиками. Превентивний захист включає правовий аудит минулих періодів, налагодження процесів та тренінги команди. Штатний юрист і зовнішній адвокат доповнюють один одного.
