Російські війська знову завдали удару балістичними ракетами по Бортницькій станції аерації. Це єдина споруда, яка очищає стічні води Києва та прилеглих населених пунктів. Аналітики вважають, що мета — спровокувати гуманітарну катастрофу.
Про це заявив співзасновник і керівник центру «Ейдос» Віктор Таран. За його словами, протягом останнього року ворог системно цілить саме в цей об’єкт.
Чому станція критично важлива
Бортницька станція аерації — єдині очисні споруди для столиці та околиць. Її проєктна потужність сягає близько 1,8 мільйона кубометрів на добу. Фактичне навантаження коливається від 600 до 900 тисяч кубометрів. Дублюючої системи немає.
«Станція не є резервуаром, вона є безперервним технологічним процесом, який тримається на перекачуванні та аерації. Достатньо позбавити її живлення на кілька діб, і біологічне очищення просто вмирає разом з активним мулом, після чого відновлення рахується тижнями навіть за неушкоджених споруд», — застерігає Таран.
Вразливими точками залишаються електроживлення, розподільчі пристрої, насосні станції та системи керування. Саме туди, за спостереженнями експерта, переважно летять ракети.
Наслідки для половини країни
Неочищені стоки можуть потрапити в Дніпро. Річка є джерелом питної води для Черкас, Кременчука, Дніпра, Запоріжжя та інших міст нижче за течією.
«Тобто удар по Бортничах формально є ударом по Києву, а фактично є ударом по водопостачанню половини країни нижче за течією», — пояснює Таран.
Існує ризик поширення гепатиту А, дизентерії та інших кишкових інфекцій. Такий сценарій перетворює комунальну аварію на гуманітарну катастрофу загальнонаціонального масштабу.
Пряме влучання в критичну зону матиме наслідки, які важко оцінити. Швидко замінити станцію неможливо — подібну інфраструктуру проєктують десятиліттями.
«Після енергетики, газовидобутку та водоканалів росіяни перейшли до знищення наступного рівня життєзабезпечення. При цьому вони розраховують не на воєнний ефект, а на витіснення населення з міста і на створення гуманітарної кризи в глибокому тилу», — вважає аналітик.
Серед необхідних заходів Таран називає фізичне укриття для розподільчих пристроїв і насосних вузлів, автономну генерацію з запасом палива та розосереджений ремонтний резерв обладнання.
Водночас жодна країна не здатна захистити щитом кожен критичний об’єкт від балістики. Тому ключовим залишається ураження пускових майданчиків, виробництва та логістики ракет на території противника.
«Станцію справді непросто вивести з ладу з першого чи другого разу. Ба навіть з третього чи п’ятого разу. Але нескінченно так тривати не може. І будувати оборону на надії, що наступного разу знову не влучать, є найгіршим із можливих планів», — резюмує Таран.
