Кароль Навроцький — чинний президент Польщі з 6 серпня 2025 року. Історик за освітою, колишній директор Музею Другої світової війни в Гданську та голова Інституту національної пам’яті, він переміг на виборах 2025 року з мінімальною перевагою, ставши наймолодшим головою держави за останні десятиліття.
Його шлях — це історія людини з робітничого району, яка поєднала академічну кар’єру, спорт і політику. Сьогодні його президентство визначається рекордною кількістю вет, гострим протистоянням із урядом Дональда Туска та складною позицією щодо України.
Кароль Тадеуш Навроцький народився 3 березня 1983 року в Гданську. У 42 роки він очолив державу, яку багато хто вважав уже «проєвропейською», і різко змінив політичний баланс.
Дитинство в Седльцях і шлях до історії
Робітничий район Седльце в Гданську 1980-х був місцем, де формувався характер. Батько Ришард працював токарем і належав до першої «Солідарності», мати Ельжбета — палітурницею. Старший з двох дітей, Кароль отримав ім’я на честь Кароля Войтили — майбутнього Івана Павла II.
Школа, футбол, бокс. Він грав за Ex Siedlce і KKS Gedania, боксував у вазі 91 кг і навіть вигравав зональні турніри. У 2003 році закінчив Поліцейну школу бізнесу та адміністрації зі спеціальністю управління персоналом, а через п’ять років отримав магістра історії в Гданському університеті. У 2013-му захистив докторську дисертацію про соціальний опір комуністичній владі в Ельблонзькому воєводстві 1976–1989 років.
Ця тема — опір, пам’ять, комуністичні репресії — стане стрижнем усієї його професійної діяльності. За моїм досвідом спостереження за польською політикою пам’яті, саме такі дослідження часто стають трампліном до високих державних посад.
Від Музею Другої світової до Інституту національної пам’яті
У 2009 році Навроцький прийшов в Інститут національної пам’яті. З 2013-го очолював Бюро громадської освіти в гданському відділенні. У жовтні 2017-го його призначили директором Музею Другої світової війни в Гданську. Під його керівництвом експозиція змінила акцент: більше уваги польським стражданням, менше — загальноєвропейському наративу. Критики звинувачували в «полонізації» історії, прихильники — у відновленні правди.
У липні 2021 року Сейм обрав його головою ІНП. На цій посаді він активно займався демонтажем радянських пам’ятників, через що Росія внесла його до списку розшукуваних. Саме ця діяльність зробила його впізнаваним далеко за межами академічних кіл.
У 2023 році він додатково здобув MBA зі стратегічного управління в Гданському технічному університеті. Поєднання історії, управління та публічної активності виявилося вирішальним.
Вибори 2025: несподівана перемога «громадянського кандидата»
У листопаді 2024 року партія «Право і справедливість» висунула Навроцького як «незалежного громадянського кандидата». Він не був членом партії, але отримав повну організаційну підтримку. Кампанія будувалася на слогані «Польща перш за все», образі «людини з народу», традиційних цінностях і жорсткій критиці уряду Туска.
Підтримка Дональда Трампа, зустріч у Білому домі в травні 2025-го, виступи на CPAC Poland — усе це додало йому міжнародної ваги. У першому турі 18 травня він вийшов у другий. 1 червня 2025 року переміг Рафала Тшасковського з результатом 50,89 % (10 606 877 голосів) проти 49,11 %.
Це була одна з найтісніших перемог в історії польських президентських виборів. Явка склала 71,63 %.
Перший рік у Belwederі: рекорд вет і конфлікт інституцій
6 серпня 2025 року Кароль Навроцький склав присягу. Уже в інавгураційній промові оголосив про необхідність нової Конституції до 2030 року, висловився проти євро та нелегальної міграції.
За перший рік він поставив рекорд за кількістю вет — понад 40 законів. Це більше, ніж будь-який попередник за такий короткий термін. Серед ключових блокувань — закони про підтримку українських біженців, дерегуляцію вітроенергетики, імплементацію європейського Акта про цифрові послуги, судову реформу.
Водночас він активно вносив власні законопроєкти: про Центральний комунікаційний порт, податкові пільги для багатодітних сімей, захист польської землі. У нашій практиці аналізу політичних систем ми стикалися з випадком, коли президент стає фактичним «тіньовим урядом» — саме так сьогодні виглядає польська інституційна система.
Конфлікт з урядом Туска стає системним. Президент відмовляється призначати суддів і послів, яких вважає такими, що порушують конституційний порядок.
Позиція щодо України: стратегічна підтримка і жорсткі умови
Навроцький неодноразово підкреслював, що підтримка України у війні проти Росії відповідає інтересам Польщі. Польща, за його словами, вже надала допомогу на рівні 4,1 % ВВП. Водночас він ставить жорсткі умови.
Ключова вимога — повна згода Києва на ексгумації жертв Волинської трагедії та засудження «бандерівської» символіки. Без цього, на його думку, Україна не може розраховувати на членство в ЄС і НАТО. У червні 2026 року він позбавив Володимира Зеленського Ордена Білого Орла — найвищої польської нагороди.
Щодо біженців політика стала жорсткішою. Президент ветував продовження спеціального режиму підтримки. У лютому 2026 року підписав закон, який переводить допомогу українцям у загальну систему захисту іноземців. Право на перебування продовжено до березня 2027 року, але пільги тепер пов’язані з працевлаштуванням і внесками.
«Допоможемо іншим, але спочатку подбаймо про своїх громадян» — цей принцип став одним із центральних у його риториці.
Особисте життя і публічний образ
Одружений з 2010 року з Мартою Навроцькою (дівоче Смолень). У подружжя троє дітей: Даніель (син Марти від попереднього шлюбу), Антоні та Катажина. Дружина активно супроводжувала його під час кампанії.
Публічний образ будується на контрасті: історик у костюмі і боксер у залі, католик і людина, яка не цурується снюсу під час дебатів. Цей «жорсткий» стиль імпонує частині електорату, яка втомилася від традиційних політиків.
Він кавалер Ордена Білого Орла, має Срібний і Бронзовий Хрести Заслуги, численні відзнаки за роботу в сфері історичної пам’яті.
Поширені міфи про Кароля Навроцького
- «Він повністю залежний від Качинського» — ні. Хоча його підтримало ПіС, уже в перші місяці президентства він показав самостійність і навіть претендує на лідерство в правому таборі.
- «Він проти будь-якої допомоги Україні» — неправда. Він підтримує військову допомогу, але вимагає взаємності в історичних питаннях і рівності умов для громадян.
- «Це чистий популіст без досвіду» — у нього понад 15 років роботи в державних інституціях, які формують національну ідентичність.
- «Він ізоляціоніст» — навпаки, активно розвиває відносини з США, країнами Балтії та «Тримор’ям».
Питання, які найчастіше ставлять
Чи підтримує Навроцький ядерну зброю для Польщі?
У лютому 2026 року він заявив, що є прихильником приєднання Польщі до «ядерного проєкту» в рамках НАТО для стримування Росії.
Яка його позиція щодо Європейського зеленого курсу?
Критична. У травні 2026-го він навіть ініціював референдум щодо імплементації кліматичної політики ЄС.
Чи може він стати лідером усієї польської правиці?
Багато аналітиків вважають це можливим після 2027 року, якщо ПіС поверне владу в парламенті.
Як змінилися польсько-українські відносини за його президентства?
Вони стали більш транзакційними: підтримка у війні зберігається, але історичні претензії та соціальна політика щодо біженців значно загострилися.
Кароль Навроцький прийшов у політику як історик, який вважав, що пам’ять формує майбутнє. Сьогодні він сам став одним із головних гравців, які визначають, якою буде Польща наступних років — і якими будуть її відносини з найближчими сусідами.
