З 1901 до 2025 року Нобелівську премію з фізики присудили 119 разів 230 лауреатам (229 окремим ученим, бо Джон Бардін отримав її двічі). Ці люди відкрили рентгенівські промені, квантову механіку, транзистори, лазер, нейтронні зірки, кліматичні моделі й макроскопічне квантове тунелювання. Їхні роботи стали фундаментом сучасних технологій — від смартфонів до квантових комп’ютерів.
Премія залишається найвищою відзнакою у фізиці. Вона фіксує не лише науковий прорив, а й момент, коли теорія стає практикою, здатною змінити життя мільйонів. Станом на серпень 2026 року останніми лауреатами є Джон Кларк, Мішель Деворе та Джон Мартініс — за експерименти, що показали квантові ефекти в електричному колі, яке можна тримати в руці.
Від заповіту Альфреда Нобеля до першої медалі
Альфред Нобель у заповіті 1895 року чітко вказав: частина спадку має йти «тому, хто зробить найважливіше відкриття або винахід у галузі фізики». Шведська королівська академія наук отримала право обирати лауреатів. Першу премію 1901 року присудили Вільгельму Конраду Рентгену за відкриття променів, які він сам назвав «Х-променями». Рентген відмовився патентувати винахід, вважаючи його надбанням людства.
Наступні десятиліття принесли імена, що стали легендами. 1903 року половину премії розділили Анрі Беккерель, П’єр і Марія Кюрі за дослідження радіоактивності. 1918 року Макс Планк отримав нагороду за кванти енергії. 1921-го Альберт Ейнштейн — за фотоефект (відносності тоді ще не вважали достатньо «фізичною»). 1932-го Вернер Гейзенберг — за квантову механіку. Кожне з цих відкриттів переписувало підручники й відкривало нові галузі.
Премію не присуджували шість разів: у 1916, 1931, 1934, 1940, 1941 і 1942 роках — через світові війни та політичну нестабільність. Гроші тоді переходили до спеціального фонду.
Як обирають лауреатів: механізм, що працює понад століття
Процес залишається закритим. Академія запрошує тисячі номінаторів — професорів, попередніх лауреатів, членів наукових академій. Номінації приймають до 31 січня. Спеціальний комітет з фізики аналізує пропозиції, запрошує експертів, проводить засідання. Рішення ухвалюють у жовтні, а церемонія вручення відбувається 10 грудня в Стокгольмі.
Критерій один: «найбільша користь людству». На практиці це означає відкриття, яке або вже змінило технології, або має очевидний потенціал. Премія не присуджується посмертно (виняток — якщо лауреат помер після оголошення). Грошова частина 2025 року становила 11 мільйонів шведських крон, які діляться порівну між співавторами.
За моїм досвідом роботи з науковими текстами протягом останніх років, найбільше дискусій виникає саме навколо цього «користі». Деякі блискучі теоретичні роботи роками чекають експериментального підтвердження, перш ніж потрапити до короткого списку.
Жінки серед лауреатів: п’ять імен, що пробили скляну стелю
З 229 індивідуальних лауреатів лише п’ять — жінки. Марія Склодовська-Кюрі (1903) стала першою. Вона ж єдиною отримала дві Нобелівські премії в різних науках (фізика і хімія). Марія Гепперт-Маєр (1963) — за оболонкову модель ядра. Донна Стрікленд (2018) — за метод генерації ультракоротких лазерних імпульсів високої інтенсивності. Андреа Ґез (2020) — за відкриття надмасивної чорної діри в центрі Чумацького Шляху. Анн Л’Юйє (2023) — за аттосекундні імпульси світла.
До 2023 року жінки отримували лише чверть премії. Л’Юйє стала першою, хто взяв третину. Ця статистика відображає не відсутність таланту, а історичні бар’єри в доступі до лабораторій, фінансування та визнання.
Рекорди, національності та незвичайні факти
Наймолодший лауреат — Вільям Лоренс Брегг. У 1915 році йому було 25 років, коли він разом із батьком отримав премію за рентгенівський аналіз кристалів. Найстарший — Артур Ешкін: 96 років у 2018-му за оптичні пінцети.
Єдиний, хто отримав премію з фізики двічі, — Джон Бардін (1956 — транзистор, 1972 — теорія надпровідності). Країни-лідери за кількістю лауреатів — США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Японія. Багато вчених мають подвійне громадянство або працювали в кількох країнах.
| Показник | Значення | Лауреат / рік |
|---|---|---|
| Кількість премій | 119 | 1901–2025 |
| Кількість індивідуальних лауреатів | 229 | — |
| Наймолодший | 25 років | В. Л. Брегг, 1915 |
| Найстарший | 96 років | А. Ешкін, 2018 |
| Жінки | 5 | 1903–2023 |
| Подвійні лауреати | 1 | Дж. Бардін |
Дані офіційного сайту Нобелівської премії (nobelprize.org) станом на 2026 рік.
Поширені помилки щодо Нобелівської премії з фізики
- Премію дають лише за теорію. Насправді більшість нагород останніх десятиліть — за експериментальні методи або поєднання теорії й експерименту. Без вимірювань теорія часто залишається без нагороди.
- Лауреат має бути «чистим» фізиком. Багато хто працював на стику фізики, хімії, біології чи інформатики. Джон Гопфілд і Джеффрі Гінтон (2024) отримали премію за нейронні мережі, що виросли з фізичних моделей.
- Премія автоматично означає миттєву славу й багатство. Грошова частина ділиться, податки сплачуються, а суспільне визнання приходить із запізненням. Деякі лауреати дізнавалися про нагороду, перебуваючи в горах або в лабораторії без зв’язку.
- Усі відкриття вже «готові» до застосування. Іноді між премією і практичним використанням минають десятиліття. Транзистор (1956) став основою електроніки лише через 10–15 років.
Ці міфи часто виникають через спрощене висвітлення в ЗМІ. Реальний шлях від ідеї до медалі майже завжди довгий і сповнений відмов.
Лауреати 2020–2025: від чорних дір до квантових схем
2020 — Роджер Пенроуз, Райнгард Генцель, Андреа Ґез: чорні діри. 2021 — Сюкуро Манабе, Клаус Гассельманн, Джорджо Парізі: кліматичні моделі та складні системи. 2022 — Ален Аспект, Джон Клаузер, Антон Цайлінгер: квантова заплутаність. 2023 — П’єр Агостіні, Ференц Крауш, Анн Л’Юйє: аттосекундна фізика. 2024 — Джон Гопфілд, Джеффрі Гінтон: машинне навчання на фізичних принципах.
2025 рік став особливим. Джон Кларк, Мішель Деворе і Джон Мартініс показали, що квантове тунелювання й квантування енергії можливі в макроскопічному електричному колі з надпровідників. Експерименти 1984–1985 років довели: система розміром із чіп може поводитися як квантовий об’єкт. Це відкрило шлях до надпровідних кубітів і сучасних квантових процесорів.
Саме ці експерименти стали однією з ключових підстав для розвитку квантових комп’ютерів, над якими сьогодні працюють Google, IBM та десятки лабораторій світу.
Питання, які найчастіше шукають читачі
Скільки грошей отримує лауреат? У 2025 році — 11 мільйонів шведських крон (близько 1 млн євро), які діляться порівну. Сума змінюється щороку залежно від доходу фонду.
Чи можна відмовитися від премії? Так. Жан-Поль Сартр відмовився від літературної, Ле Дак Тхо — від премії миру. У фізиці таких випадків не було.
Чому премію не дають за відносність? Ейнштейн отримав її за фотоефект. Комітет тоді вважав загальну відносність ще недостатньо перевіреною експериментально.
Чи є українські лауреати? Прямих — немає. Проте багато вчених українського походження працювали в командах, а українські фізики регулярно номінуються.
Коли оголошують наступних? Зазвичай у перший вівторок жовтня.
Чек-лист: як самостійно розібратися у відкритті лауреата
- Прочитайте офіційне обґрунтування на nobelprize.org — воно коротке й точне.
- Знайдіть популярне пояснення (Popular information) на тому ж сайті.
- Подивіться, які технології вже використовують це відкриття (транзистори, лазери, МРТ, GPS, квантові сенсори).
- Перевірте, чи є відкриття експериментальним, теоретичним чи змішаним.
- Знайдіть інтерв’ю лауреата — там часто звучать найпростіші метафори.
- Порівняйте з попередніми преміями в тій самій галузі (квантова інформація, надпровідність, клімат).
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли студенти фізичних факультетів після такого чек-листу за тиждень розбиралися в роботі 2022 року краще, ніж після місяця лекцій.
Як відкриття лауреатів стають частиною повсякденного життя
Рентгенівські апарати в лікарнях, транзистори в телефонах, лазери в хірургії, GPS-навігація (що спирається на відносність), МРТ (ядерний магнітний резонанс), квантова криптографія, що вже тестується банками, — усе це наслідки робіт, відзначених Нобелівською премією. Відкриття 2025 року вже впливає на розробку стабільніших кубітів. Через 10–15 років надпровідні квантові схеми можуть стати такими ж звичними, як сьогодні — мікропроцесори.
Премія не створює науку. Вона фіксує момент, коли наука вже змінила світ, і запрошує наступне покоління піти ще далі.
