Герман Володимирович Сметанін — харківський інженер-конструктор, який у 31 рік став генеральним директором найбільшої державної оборонної компанії України, а згодом міністром стратегічних галузей промисловості. Його кар’єра розгорнулася під час повномасштабної війни і стала прикладом стрімкого зростання спеціаліста з цехів бронетанкових заводів до урядових кабінетів.
Сьогодні, у липні 2026-го, після другої каденції на чолі «Української оборонної промисловості» та відставки, ім’я Сметаніна асоціюється з подвоєнням виробництва озброєння, відкриттям представництва у Вашингтоні, реформою корпоративного управління та водночас із питаннями якості боєприпасів і трагедією у Вишневому. Ця стаття розкриває повний шлях від конструкторського бюро до вершини ОПК, інженерні розробки, управлінські рішення та уроки, які залишає 33-річний менеджер.
Матеріал орієнтований і на тих, хто вперше чує це ім’я, і на фахівців, які стежать за трансформацією українського оборонно-промислового комплексу. Тут зібрані перевірені факти, хронологія посад, цифри зростання та аналіз ключових епізодів без зайвих узагальнень.
Харківський старт і перші кроки в конструкторському бюро
Герман Сметанін народився 8 жовтня 1992 року в Харкові. Дитинство і шкільні роки пройшли в місті, яке десятиліттями вважалося столицею українського танкобудування. Після школи №49 він обрав Харківський національний автомобільно-дорожній університет і здобув кваліфікацію інженера-конструктора колісно-гусеничних транспортних засобів. У 2019-му додав магістерський диплом Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського зі спеціальності управління оборонно-промисловим комплексом.
У 2014–2015 роках молодий спеціаліст потрапив до Харківського конструкторського бюро машинобудування. Саме там він працював над бронеавтомобілем «Дозор-Б» — однією з перших сучасних українських розробок тактичної колісної техніки. Організація державних випробувань стала для нього першим серйозним управлінським досвідом: доводилося координувати конструкторів, випробувачів і військових приймальників одночасно.
Цей період сформував головну рису Сметаніна як керівника — глибоке розуміння технологічного циклу. На відміну від багатьох менеджерів, які приходили в ОПК із фінансового чи політичного середовища, він знав, як виглядає креслення, як звучить зварювальний цех і чому навіть незначна зміна в технології може зірвати терміни постачання.
Львівський бронетанковий завод: народження «Зубра» і «Лева»
З 2016 по 2020 рік Сметанін працював головним конструктором, а згодом головним інженером Львівського бронетанкового заводу. Під його безпосереднім керівництвом з’явилися дві ремонтно-евакуаційні машини на базі танка Т-72 — «Зубр» і «Лев». Паралельно завод освоїв регламентний ремонт БРЕМ-1, пожежної машини ГПМ-54 і танків Т-64 різних модифікацій.
Окремо варто згадати гусеничну пожежну машину ПГМ-72. Вона пройшла відомчі випробування і була прийнята на постачання Збройних сил України. Для порівняння: багато аналогічних проєктів попередніх років залишалися на рівні дослідних зразків. У Львівський період Сметанін показав здатність доводити розробки до серійного виробництва в умовах обмеженого фінансування і кадрового дефіциту.
У нашій практиці відстеження кар’єр інженерів ОПК ми стикалися з випадком, коли саме досвід роботи з ремонтно-евакуаційною технікою дозволяв керівнику швидко перебудовувати виробничі лінії під потреби фронту — саме так сталося з харківськими заводами у 2022–2023 роках.
Харківські заводи під обстрілами: зростання виробництва втричі
У березні 2021-го Сметанін очолив Харківський бронетанковий завод. Наступні півтора року підприємство працювало вже в умовах повномасштабного вторгнення. Попри регулярні обстріли, обсяг виробництва зростав щонайменше на 20 % щороку. Було завершено розробку командного танка Т-64БВК і глибоку модернізацію Т-64 до рівня Т-64БМ2.
З грудня 2022-го він перейшов на Завод імені Малишева спочатку директором з виробництва, а з травня 2023-го — генеральним директором. За короткий період підприємство збільшило випуск продукції в 3,3 раза і вперше за довгий час вийшло на прибутковість. Ці цифри стали головним аргументом, коли в червні 2023-го Кабінет Міністрів призначив 30-річного інженера генеральним директором новоствореного Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» (правонаступника концерну «Укроборонпром»).
Перша каденція на чолі УОП: реформи, подвоєння випуску і Вашингтон
28 червня 2023 року Сметанін став наймолодшим керівником найбільшої оборонної компанії України. Перед ним стояли три чіткі завдання: різко збільшити виробництво боєприпасів і техніки, побудувати антикорупційну інфраструктуру та провести корпоративну трансформацію.
Результати першої каденції (до вересня 2024-го) виглядають так:
- Обсяги виробництва озброєння та військової техніки у 2023 році подвоїлися порівняно з 2022-м.
- У першому кварталі 2024-го зростання склало ще 50 % відносно аналогічного періоду попереднього року.
- Компанія увійшла до топ-100 світових оборонних виробників за рейтингом Defense News і посіла 49-те місце з найвищим показником зростання виручки від військових продажів (+72 % у 2023-му).
- Було видано прості іменні акції, створено наглядову раду, 42 підприємства перетворено на товариства з обмеженою відповідальністю.
- У липні 2024-го відкрито перше закордонне представництво у Вашингтоні.
Паралельно підписано партнерські угоди з Northrop Grumman, Rheinmetall, MBDA Deutschland, Day & Zimmermann та низкою чеських виробників. Через ініціативу ZBROYARI у 2024 році вдалося залучити 1,5 млрд доларів інвестицій і грантів.
Міністерський рік і повернення до УОП
5 вересня 2024 року Верховна Рада 247 голосами призначила Сметаніна міністром з питань стратегічних галузей промисловості. На цій посаді він пробув до липня 2025-го. Після відставки уряду Шмигаля і формування нового Кабінету Юлії Свириденко міністерство було ліквідовано, а повноваження частково передані Міністерству оборони.
Уже 22 липня 2025-го наглядова рада УОП призначила Сметаніна виконувачем обов’язків генерального директора, а 8 серпня — повноцінним керівником за результатами конкурсу. Друга каденція тривала майже рівно рік. За перше півріччя 2025-го через ZBROYARI було залучено понад 2,5 млрд доларів.
Поширені міфи про молодого керівника оборонки
Навколо Сметаніна швидко сформувалося кілька стійких уявлень, які варто розібрати окремо.
- «Він прийшов через політичні зв’язки». Фактична кар’єра будувалася знизу: конструкторське бюро → головний інженер заводу → директор двох харківських підприємств. Жодних публічних свідчень про «протекторат» у відкритих джерелах немає.
- «Молодий вік автоматично означає брак досвіду». До 30 років Сметанін уже мав за плечима керівництво цехами під обстрілами і зростання виробництва втричі. У воєнних умовах практичний досвід часто важить більше за стаж у кабінетах.
- «Усі проблеми якості — на його совісті». Скандал із партією мінометних мін кінця 2024-го (417 випадків нештатного спрацювання з 100 тис. штук) справді стався в період його міністерства. За офіційними даними, причина була в підривнику, і 24 тис. мін з останніх партій підлягали заміні. Це реальна проблема, але вона не скасовує загального зростання обсягів.
Ці міфи зручні для швидких оцінок, проте не відображають повної картини управління багатотисячним холдингом у воєнний час.
Відставка після Вишневого: що відомо і чого не сказано
14 липня 2026 року Герман Сметанін опублікував у Facebook заяву про завершення роботи на посаді генерального директора АТ «Українська оборонна промисловість». Причин він не назвав. Відставка відбулася невдовзі після вибуху складу боєприпасів у Вишневому на Київщині внаслідок російської атаки. Президент анонсував кадрові рішення у зв’язку з цією трагедією, і відставка Сметаніна стала одним із них.
У прощальному тексті він подякував команді конструкторів, інженерів, технологів і ветеранів, наголосивши, що головним досягненням вважає саме людей. Подальших планів колишній керівник не озвучував.
Питання, які найчастіше шукають про Германа Сметаніна
Скільки років Герману Сметаніну і де він народився?
Народився 8 жовтня 1992 року в Харкові. Станом на липень 2026-го йому 33 роки.
Яку освіту має Сметанін?
Інженер-конструктор колісно-гусеничних транспортних засобів (ХНАДУ) та магістр управління оборонно-промисловим комплексом (КПІ ім. Ігоря Сікорського).
Чи має він сім’ю?
Одружений з Анфісою Михайлівною Сметаніною, виховує доньку.
Чому його призначали двічі на одну посаду?
Перша каденція (2023–2024) закінчилася переходом у міністри. Після ліквідації міністерства наглядова рада провела конкурс, і Сметанін знову переміг завдяки поєднанню інженерного досвіду та знання урядових процесів.
Що сталося з якістю мін у 2024 році?
Військові зафіксували 417 випадків нештатного спрацювання. Частина партії підлягала заміні. Проблема локалізувалася в підривнику, після чого були вжиті заходи з посилення контролю.
Чек-лист для оцінки внеску керівника ОПК у воєнний час
Щоб самостійно зрозуміти масштаби роботи будь-якого очільника оборонної компанії, можна скористатися простим переліком:
- Чи зросло виробництво ключових видів техніки і боєприпасів у відсотках?
- Чи з’явилися нові міжнародні партнерства і чи відкриті представництва за кордоном?
- Чи проведено корпоративну реформу (акціонування, наглядова рада, прозорість)?
- Чи є публічні антикорупційні документи і чи виконуються вони?
- Як підприємство реагувало на критику якості (заміна партій, зміна технологій)?
- Чи збереглася команда ключових інженерів і конструкторів?
За більшістю пунктів перша каденція Сметаніна дає позитивні відповіді. Друга каденція ще потребує повної статистики, яку компанія опублікує пізніше.
Спадщина інженера в броні
Герман Сметанін залишив після себе конкретні машини — «Зубр», «Лев», ПГМ-72, модернізовані Т-64, подвоєні обсяги виробництва, відкрите представництво у Вашингтоні і реформовану структуру холдингу. Він також залишив відкриті питання: як утримувати якість при стрімкому нарощуванні обсягів і як захищати критичну інфраструктуру від ракетних ударів.
Українська оборонна промисловість у 2026 році вже не та, якою була 2022-го. Частина цієї зміни відбулася саме в роки, коли на чолі стояв харківський інженер, який починав із креслень у конструкторському бюро. Його шлях показує, що в умовах війни кар’єрний ліфт може рухатися надзвичайно швидко — і водночас вимагає від людини готовності брати відповідальність за тисячі людей і мільйони одиниць техніки.